ТРИНА́ДЦЯТЬ, ти i тьо́х, числ. кільк. Назва числа 13 і його цифрового позначення; // Кількість із тринадцяти одиниць. Тихо цокав годинник, захрипів і вибив тринадцять (Хотк., II, 1966, 206); — Відступав він з нашими на схід, був в боях, а зараз спочиває… А йому лише тринадцять літ! (Сос., II, 1958, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 265.

Тринадцять, ти числ. Тринадцать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 283.

трина́дцять — назва числа 13 та його цифрового позначення із 13 одиниць; містичне число, що постало у зв’язку з Тайною Вечерею, де взяло участь 13 людей і з них Христа було розіп’ято, а Юда повісився; пильно дбали, щоб за столом на учтах не було такого числа гостей, бо з кимось із тринадцяти, вірили, мало б статися якесь нещастя; нещасливе число, що порушує повноту й досконалість дванадцятичисельного ряду; символізує морок; використовується при гаданні й ворожінні як чо́ртова дю́жина».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 606.