ТРИМІ́РНИЙ, а, е.

1. рідко. Те саме, що триви́мірний. Простір тримірний. Через будь-яку його точку можуть проходити тільки три взаємоперпендикулярні прямі (Наука.., 8, 1956, 38).

2. муз. Який містить у собі три ритмічні міри, долі. Тримірний такт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 264.