ТРИЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що трирі́чний. Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Мирний, IV, 1955, 35); Дівчинка-восьмиліток забавляє свого трилітнього братика (Коцюб., І, 1955, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 260.

Трилітній, я, є. Трехлѣтній. Дає їм трилітню житню солому. Чуб. II. 336. Хай на тебе трилітня трясця!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 283.