ТРИКУ́ТНИЧОК, чка, ч.

1. Зменш.-пестл. до трику́тник 1, 3. Від батька регулярно надходили листи. На зім’ятих трикутничках стояли то номери польових пошт, то адреси тилових госпіталів (Збан., Переджнив’я, 1955, 93); З трикутничком русявої борідки і в своєму незмінному пенсне він, був схожий на Чехова (Донч., V, 1957, 227).

2. у знач. присл. трику́тничком, трику́тничками. У формі невеликого трикутника (трикутників). Лажечников склав лист трикутничком і сховав у нагрудну кишеню (Перв., Дикий мед, 1963, 411); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили — чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (Головко, II, 1957, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 259.