ТРИКУЛАЧКО́ВИЙ, а, е, спец. Який має три кулачки (у 2 знач.), з трьома кулачками. На токарно-револьверному верстаті поковку затискують в трикулачковому патроні для обробки торця, отвору й виточки в отворі (Технол. різального інстр., 1959, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 259.