ТРИКО́ЛІРНИЙ, а, е.

1. Який має у своєму забарвленні три кольори; який складається з трьох частин різного кольору. Вони [котенята] вже вчилися ходити і все намагалися доповзти до матері, до гарної триколірної кицьки, що грілася на сонечку (Коп., Подарунок, 1956, 100); Триколірні стрічки на їхніх рукавах свідчили, що це були француженки (Жур., Опов., 1956, 221).

2. спец. Який відтворює зображення за допомогою трьох кольорів. Триколірна репродукція; Триколірний друк.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 258.