ТРИГОЛО́ВИЙ, а, е.

1. Який має три голови. Цербер потворний околицю гавканням всю ту сповняє, Звір триголовий навпроти мандрівних в печері простертий (Зеров, Вибр., 1966, 250).

2. Який має три вершини, три бані тощо. Триголова церква.

∆ Триголо́вий м’яз — м’яз плеча людини та ссавців, що має три головки й починається від лопатки, задньої поверхні плеча та міжм’язових перегородок. Розглядаючи м’язи плеча, що надають руху передпліччям, увагу учнів звертають тільки на два м’язи — двоголовий і триголовий (Метод. викл. анат.., 1955, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 256.