ТРИГЛА́ВИЙ, а, е, ц.-с. Те саме, що триголо́вий. — Фантазія була мій перший ворог, ..Зажмурю очі: ..У брам лежить триглавий смоків цар, Внизу ватага лицарів завзята… (Фр., X, 1954, 205); Мені іноді й досі немовби дзвонять у вухах моїх дзвони з триглавої старезної церкви в селі (Крот., Сини.., 1948, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 255.