ТРИБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до триб¹. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (Чорн., Потік.., 1956, 55); Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з’їдених трибках, аж їй току мало (Головко, II, 1957, 77); * Образно. Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (Гончар, III, 1959, 413).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 251.

Трибок, бка, м. Ум. отъ триб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 282.