ТРЕФНИ́Й, а́, е́. Стос. до трефу. Трефне м’ясо; // перен. Нечистий, брудний. — Ни [ну], чого гніваєшся? Я тобі зверну кошт і дам п’ять шісток відчіпного. — Щоб тобі язик відчепився від твойого трефного рота! (Фр., IV, 1950, 14); // у знач. ім. трефне́, но́го, с. Те, що є трефом. — Наш закон у крайній потребі позволяє їсти й трефне (Фр., II, 1950, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 249.