ТРЕПЛО́¹, а́, с.

1. Довге весло для керування човном, плотом і т. ін.

2. Дерев’яне знаряддя, формою схоже на загострене весло з короткою ручкою, об яке тіпають волокно конопель, льону, очищаючи його від костриці.

ТРЕПЛО́², а́, с., вульг., рідко. Базіка, базікало, хвастун. Говорить, мовляв, одно, а робить зовсім інше. Репутація «трепла» йому цілком забезпечена (Шовк., Починається юність, 1938, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 247.

Трепло, ла, с.

1) Весло у плота.

2) Деревянный инструментъ въ формѣ заостреннаго весла съ короткой ручкой, съ острыми краями лопасти — объ него треплютъ лень, очищая его отъ кострики. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 281.