Про УКРЛІТ.ORG

трепетливо

ТРЕПЕТЛИ́ВО, рідко. Присл. до трепетли́вий. Над низько спиленими пнями піднялася вінками буйна памолодь, пахло нерозквітлим чебрецем; трепетливо шумувала в безвітрі полохлива осичина (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896); Моя душа трепетливо лізла в п’ятки (Ковінька, Як мене купали.., 1958, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 247.

вгору