ТРЕПЕТА́ТИСЯ, печу́ся, пе́чешся, недок., розм., рідко. Те саме, що тріпота́ти, тріпоті́ти 1, 2. Стьожка, причіплена до намиста, трепеталась на грудях (Барв., Опов.., 1902, 218); Катря, що все коло неї [старої] сиділа та трепеталась, при цім слові як кинеться, як обхопить її руками, як заридає (Вовчок, І, 1955, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 247.