ТРЕПЕ́ТА, и, ж., діал. Осика. Широкий лист на трепеті, широкий та й буйний, Хоч мій любко невеличкий, Коли він розумний (Коломийки, 1969, 161); Я над Тисою йду, шелестить срібнолиста трепета (Турч., Земле моя.., 1961,38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 246.

Трепета, ти, ж. Осина. Угор. Populus tremula. Ой седіла зозулечка в лісі на трепеті. Гол. Ум. Трепі́тка. На тім боці при потоці трепітна ся трепле. Гол. III. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 281.