ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему — опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску, глинистих частинок і т. ін. Коли черепашки діатомових водоростей осідають на дно, з них утворюється порода діатоміт. Ці поклади іноді звуть ще трепелом, або інфузорною землею (Курс заг. геол., 1947, 123); Аморфною видозміною кремнезему є трепел, або інфузорна земля, — скупчення мінеральних панцирів кількох видів водоростей (Хімія, 9, 1956, 133); Околиці Кіровограда багаті на поклади трепелу (Веч. Київ, 9.VІІІ 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 246.