ТРЕПАНА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Операційне розкриття кісткової порожнини з метою проникнення до осередку хвороби. Галя лежала в лікарні. Після трепанації черепа кілька днів до неї не пускали нікого (Баш, Вибр., 1948, 102); Сахно не була дуже поінформована в справах медицини, і тому її все вражало на кожному кроці, — і трепанація черепа, і резекція шлунка (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 246.