ТРЕ́НЕР, а, ч. Фахівець, що керує тренуванням спортсменів із певного виду спорту. Хіврин міг би тепер поновити працю фізкультурного тренера (Ю. Янов., Мир, 1956, 178); Петрусів вітчим був тренер із баскетболу (Дор., Не повтори.., 1968, 179); Інститути фізичної культури готують викладачів фізичного виховання і тренерів з окремих видів спорту для учбових закладів і спортивних організацій (Спорт.., 1958, 174); Заслужений тренер.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 245.