ТРЕМБІТА́ННИК, а, ч., діал. Трембітар. Аж на горі вварилася вечеря. Поки гості попоїли, трембітанники заграли вже на вставання (Гжицький, Опришки, 1962, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 242.

Трембітанник, ка, м. Музыкантъ, играющій на трембіті. Шух. І. 29. II. 72.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 280.