ТРЕМБІ́ТА, и, ж. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби без вентилів і клапанів. Там то бринить трембіти звук (Пісні та романси.., II, 1956, 67); Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Фр., III, 1950, 8); Лиш ген-ген, не знать далеко, там, де в синь верхи повиті, тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті… (Хотк., II, 1966, 33); Молодий пастух приграє на трембіті, триметровій берестяній дуді (Ільч., Вибр., 1948, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 242.

Трембіта, ти, ж. Музыкальный инструментъ гуцуловъ — длинная, около 3 метровъ, деревянная труба; узкій конецъ называется пищо́к, широкій — голосник, а расширенная часть инструмента голосни́ця. Шух. І. 72. Ум. Трембі́тка, трембі́точка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 280.

трембі́та (пестливі — трембі́тонька, трембі́точка, трембі́тка) — гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби без вентилів і клапанів; на трембітах грають одинаками на полонині, а гуртом на святах та похороні. Там то бринить трембіти звук (пісня); У трембітоньку заграю (пісня); Ци трембітки трембітають, ци голос овечий? (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 604.