ТРАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до тра́хкати. Трахкотять тепер колеса, Я тіпаю волокно (Укр.. думи.., 1955, 402); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28); Катеринка ніби ще більше захрипла, а бубон трахкотів невпопад… (Чаб., Катюша, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 240.