ТРА́ХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тра́хкати та звуки, утворювані цією дією. Несподівано в тихому досі коридорі зчиняється страшенний галас, трахкання дверей, тупотіння ніг, постріли (Кол., На фронті.., 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 240.