ТРАХЕ́Я, ї, ж.

1. Частина дихального шляху в людини й наземних хребетних тварин, через яку надходить повітря з гортані до легенів; дихальне горло. Вивчаючи трахею, учні повинні звернути увагу на те, що це м’яка трубка, у стінці якої лежать неповні хрящові кільця, які обхоплюють її спереду і з боків (Метод. викл. анат.., 1955, 111); Пройшовши гортань, повітря попадає в трахею. Це трубка близько 10-12 см завдовжки (Анат. і фізіол. люд., 1957, 72); Від ротової порожнини [грака] до легень веде уздовж усієї шиї довга трахея, яка розгалужується на два бронхи (Зоол., 1957, 109).

2. див. трахе́ї 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 240.