ТРАСУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. перех. і без додатка, спец. Визначати трасу (у 1 знач.). Дуже зручно трасувати за матеріалами аерофотозйомки. Можна також трасувати за стереомоделями місцевості (Інж. геод., 1959, 267).
2. неперех. Летіти, залишаючи світний або димний слід (перев. про трасуючі кулі, снаряди). Землі Франка — покривдженій, нетлінній — він [танкіст] возвістив: — Життя прийшло нове! — Трасують кулі, та боєць піднявся на повний зріст в ту урочисту мить (Брат., Вересень, 1949, 28).
ТРАСУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех., фін. Переводити оплату грошей на іншу особу, видавати тратту.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 237.