ТРАПУ́НОК, нку, ч., розм. Те саме, що ви́падок 1. — Пригадуєш, Власе, як ми колись іменем революції поставили до стінки одного..? ..Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 45); «Доношу до вашого відома, що в селі Горбки, в комуні Червоний Цвіт, трапився трапунок..» (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 236.