ТРАПЕ́ЗНИЙ, а, е.

1. Прикм. до тра́пе́за 1, 2. Трапезна пора; // Признач. для трапезування. Вивітрили слова Хмельницького хміль з голів комісарів. В напруженій тиші виходили вони з трапезної палати (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 601); // жарт., ірон. Якого дотримуються під час трапези. Люди зворушливо поглядали на худобу, що припадала до землі мордами і знищувала.. царину з пристрастю, властивою лише створінням, що не дбають про трапезний етикет (Добр., Тече річка.., 1961, 190).

2. у знач. ім. тра́пе́зна, ної, ж. Монастирська їдальня. Наприкінці серпня в приміщенні монастирської трапезної було відкрито генетичну лабораторію Мічуріна (Довж., І, 1958, 464); Перші два роки в монастирі допомагала вона куховаркам на кухні, прибирала трапезну, мила підлоги в келіях (Донч., III, 1956, 164); В монастирській трапезній на стіні картина страшного суду, де карають грішників (Загреб., Диво, 1968, 255); // заст., також жарт., ірон. Їдальня взагалі.

3. у знач. ім. тра́пе́зна, ної, ж. Західна частина церкви; притвор. Монотонно читав черговий чернець твори святих отців, і голос його лунав під склепінням трапезної (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 235.