ТРАНС, у, ч. Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. — А це не містифікація? — Можна перевірити! — Анатоль певний. — Це є справжній транс, глибокий сон — наслідок навіяння (Кач., II, 1958, 335); Ще древньогрецькі лікарі описували випадки, коли людина вночі при повному Місяці піднімалася з ліжка і з закритими очима, немов залишаючись у стані сну чи якогось трансу, виходила з дому, з неймовірною легкістю вилазила на дахи будинків, верхівки дерев (Наука.., 9, 1965, 30); * У порівн. Увесь цей день Коломинська перебувала наче в якомусь трансі. Робила все, що потрібно. Але робила це все якось бездумно, машинально (Рад. Укр., 24.XII 1971, 4); // Підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками. У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога (Ле, Клен. лист, 1960, 41).

ТРАНС… Перша частина складних слів, що означає: а) рух через якийсь простір, перетинання його, напр.: трансаркти́чний, трансєвропе́йський, трансполя́рний, транссибі́рський і т. ін.; б) проходження, розташування відповідно до того, що виражено в другій частині слова, напр.: трансальпі́йський, трансура́новий і т. ін.; в) передачу або позначення за допомогою чогось, напр.: транслітера́ція.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 229.