ТРАКТОРЕ́ЦЬ, рц́я, ч. Зменш. до тра́ктор; // розм. Невеликий, слабосильний трактор. На шосе, наближаючись до підводи, пихкає синім димком, чахкотить звичайний латаний-перелатаний тракторець і тягне за собою справжню велику гармату (Коз., Гарячі руки, 1960, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 226.