ТРАДИЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. традиці́йний. Традиційність обряду; // Наслідування попередніх зразків. Своєрідність «Тронки», звичайно, не в традиційності, а в тих нових рисах змісту і форми, якими збагатив жанр О. Гончар (Рад. літ-во, 4, 1964, 10); Однією з істотних прикмет фольклору вважається традиційність (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 225.