ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж.

1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. [Монтаньяр:] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Л. Укр., II, 1951, 176); Слово «драма» вживається.. також і у вузькому значенні — як назва окремого драматичного жанру, поряд із такими жанрами, як трагедія, комедія, водевіль (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 152); Що розвивається в трагедії? Яка мета її? Людина і народ. Доля людська, доля народна (Про мист. театру, 1954, 6); // Окремий твір цього жанру. Мені здається, що дуже трудно цю трагедію [«Гамлет»] перекласти на нашу мову (Мирний, V, 1955, 379); У Байрона єсть переклад Евріпідового «Прометея», а я іменно [саме] думала, де б мені взяти сю трагедію (Л. Укр., V, 1956,222); // Вистава на сцені такого твору. Грали історичну трагедію на п’ять дій з життя перського царя Кіра, з балетами й інтермедіями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 147); Дивитися трагедію; Ставити трагедію.

2. перен. Велике горе, нещастя, загальнонародне чи особисте, спричинене гострим, непримиренним конфліктом. Була якась тиха, мовчазна трагедія в його сімейнім життю [житті] (Фр., IV, 1950, 251); Війна в усі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (Ле, В снопі.., 1960, 299); Трагедія Стефаникових героїв — це трагедія людей, які під впливом тяжких обставин життя змушені приглушувати, давити в собі людське начало (Рад. літ-во, 5, 1971, 70); // Нещасний випадок, приголомшлива подія. Описувати не буду, що се було,— нехай колись при нагоді розкажу, — але вірте на слово, що се була страшна трагедія, не кождий може таке витримати (Л. Укр., V, 1956, 354); Тут [у Помпеї] сталася трагедія, якої Не міг створити навіть і Шекспір (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 101).

◊ Роби́ти (зроби́ти) траге́дію з чого — уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно впадати у відчай. Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Перв., Опов.., 1970, 157).

3. кого, чого, в чому. Те саме, що трагі́зм 2. Сіверцев свого часу багато розповідав Чернишеві про любимий свій Ленінград, про трагедію блокади (Гончар, І, 1954, 219); Трагедія в тому, що та його добра, по-своєму розумна мама надто вже затуркана життям, надто вже обмежена в силу обставин у своєму світогляді, щоб зрозуміти пориви сина (Вільде, Сестри.., 1958, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 223.