ТРА́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до трава́. Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка (Кв.-Осн., II, 1956, 41); В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду (Олесь, Вибр., 1958, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 222.