ТРАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається травленням металів. Григорій працював у металургійній лабораторії спочатку травильником, потім лаборантом (Ле, В снопі.., 1960, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 220.