ТРА́ВЕНЬ, вня, ч. П’ятий місяць календарного року. От уже 2 травня, а я і забув про свій журнал (Мирний, V, 1955, 323); З Василем Трохимовичем, як бачився у травні, та й досі (Коцюб., III, 1956, 121); І місяць травень надходив, і зацвітав щедро густий терен (Ю. Янов., II, 1958, 186); У травні на вулицях Києва зацвітають каштани (Собко, Зор. крила, 1950, 5).
Пе́рше тра́вня; Свя́то Пе́ршого тра́вня див. пе́рший.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 10. — С. 219.
тра́вень = май = яре́ць — п’ятий місяць календарного року; останній місяць весни, коли, незважаючи на свої примхи, природа ніби святкує відродження буйним цвітінням, розмаєм трав, багатоголоссям пташиного царства; з’являються перші овочі, длятварин — паша, тому й казали: «Дожити б до маю, а тоді вже сама природа подбає»; на цей місяць припадає багато старовинних свят — Ю́рія (див.), Рахма́нський вели́кдень (див.), Солов’ї́ний день (вели́кдень), пов’язаних як зі станом живої природи, так і з хліборобськими традиціями; всі свята супроводжуються старовинними обрядодіями, веснянками й хороводами, освяченими ще добрим Яри́лом (див.) — богом весни; не випадково травень (май) називали вінцем весни, бо «травень ліси одягає — літа в гості чекає»; у травні не радили одружуватися, бо «хто в травні звінчається, то буде вік маятися», «у травні оженився, то вік журився»; погода у травні буває різною: «Буває май — під кущиком рай, а то май — коню сіна дай, а сам на піч залягай»; з місяцем пов’язано багато прикмет, — «травень мокрий робить хліб добрий», «травневий дощ, як з грибами борщ», «сухий і теплий май — скупий буде врожай», «напочатку місяця з’явилися малі гусенята — на сонячне літо». Прийде май — сам про себе дбай (приказка); Май холодний — не будеш голодний (приказка); Травень холодний — рік хлібородний (приказка); Дощ у травні — врожай справжній (приповідка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 603.
