ТОЧО́К¹, чка́, ч. Зменш.-пестл. до тік 1. Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса,.. крихт і ще там чогось (Коп., Як вони.., 1961, 178); Данько молотить на точку жито (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 32).

ТОЧО́К², чка́, ч., розм., заст. Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок. Ходжу, ходжу, тільки вулиці й заулки перехрещую. Увійшла в базар, сей таки точок Подольський, — стоїть купочка молодиць і дівчат (Вовчок, І, 1955, 14); — Степане Івановичу! І де це ви її [книжечку] достали?.. — Купив на точку! (Н.-Лев., І, 1956, 395).

ТОЧО́К³, чка́, ч., діал. У косарів — видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси. Михайло нічого не сказав. Взявся набивати косу. Налив води в точок, глечик поставив у траву під вербою і почав гострити косу (Томч., Жменяки, 1964, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 218.

Точок, чка, м.

1) Ум. отъ тік. дути точо́к. См. Тічок. Грин. II.

2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143. 3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладуть брусокъ для точенія косы. Вх. Зн. 81. См. Кушка 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 278.

точо́к див. тік.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 602.