ТО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до точи́ти1 1-4. Добрий розум в голові, Гострі ножі у траві, Гострі ножі точені, В крові панів мочені… (Пісні та романси.., II, 1956, 138); Приложила [Мирослава] гарно точений ріг до своїх коралевих уст і затрубила на весь ліс (Фр., VI, 1951, 17); * Образно. Яка принижена, обпльована Вона [мова] в твій [Шевченків] час була.. З любов’ю точені, леліяні Тобою ті слова, Були в людські серця засіяні — І мова та жива (Турч., Земле моя.., 1961, 32); * У порівн. — Красень! Батькова дитина! А носик, як точений! — відповідав Мірошниченко (Стельмах, II, 1962, 249).
2. у знач. прикм., перен. Доведений до найвищого ступеня виразності, чіткості, досконалості. Жарт любив [батько], точене, влучне слово (Довж., Зач. Десна, 1957, 478); Ні вісті, що приходять через море, Ні строф любовних точені рядки, Ні в ароматах свіжої луки́ Співання дам, що тішать наші зори [очі], — Ніщо мого вже серця не торкне (Зеров, Вибр., 1966, 442).
ТОЧЕ́НИЙ, а, е.
1. Виготовлений, оброблений точінням. Кругом стола були поставлені непомальовані точені стільці з високими, грубо повирізуваними спинками (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Вона ж тут живе, як у в’язниці — без садка, без піддашків з точеними гратками (Л. Укр., III, 1952, 711); Довгий будинок з малими вікнами і високим дахом був укритий мережаною гонтою, точені колони спиралися на пофарбований рундук з приступками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Яворівська скульптура йде від точеної дерев’яної іграшки (Літ. Укр., 3.I 1969, 4).
2. перен. З правильними, чітко окресленими обрисами, витонченої, досконалої форми (про частини людського тіла). Крутнулась [Мар’яна] по хаті, і з-під розвихреної спідниці проглянули її точені литки і ямочки під коліньми, а від усієї постаті повіяло свіжістю весняної землі (Стельмах, II, 1962, 293); Тоді Катря сумно похилить голову, тримаючи рукою важку довгу косу, мов хоче закрутить її кругом білої точеної шиї… (Кучер, Трудна любов, 1960, 300); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі.., вона скидалась на царівну (Рибак, Помилка.., 1956, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 213.