ТОРПЕ́ДА, и, ж. Саморушний і самокерований підводний снаряд сигароподібної форми, яким озброєно підводні човни, військові кораблі та торпедоносці. Торпеда, справді, пройшла в кількох метрах від лівого борту (Ткач, Крута хвиля, 1956, 126); Фашисти з неба цілили по ньому, підводні підкрадалися човни, торпеди запускаючи на нього [моряка] (Гонч., Вибр., 1959, 377); * У порівн. Дельфіни, ці віртуози надшвидкого плавання, мчать, як бойова торпеда, не поворухнувши при цьому жодним своїм плавцем (Знання.., 1, 1966, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 209.