ТОРОЧИ́ТИСЯ, о́читься, недок.

1. Обтріпуватися по краях (про тканину). Тканина торочиться.

2. діал. Снуватися (про нитки). * Образно. Гадки торочилися разом з ниткою, що тягнулася з клубка (Кобр., Вибр., 1954, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 208.