ТОРОХТІ́ЙКА, и, ж., зневажл. Жін. до торохті́й. — Дражне [дражнить] мене в вічі торохтійкою й запирається од мене (Н.-Лев., IV, 1956, 299); Не ввійшла, а як вітер влетіла Химка Цвіркуниха, худа, незграбна молодиця років тридцяти п’яти, відома на весь колгосп торохтійка (Добр., Тече річка.., 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 208.