ТОРОХКОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що торохкотли́вий, торохкітли́вий. Напомацки знайшов (Кукулик) на тумбочці електричну бритву «Харків»,.. устромив штепселя в розетку і притулив торохкотючу машинку до м’ясистої щоки (Загреб., День.., 1964, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 207.