ТОРО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. торо́хкати та звуки, утворювані цією дією. — Чорний Брід, половина дороги, — пробився голос шофера крізь торохкання кузова на вибоях (Перв., Опов.., 1970, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 207.