ТОРО́Х, виг.
1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо.
2. розм. Уживається як присудок за знач. торо́хнути й торо́хнутися. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (Котл., І, 1952, 294); Коли це вчора, тільки що щедрівників та Меланку одбули, чую — щось торох у вікно (Л. Янов., І, 1959, 463).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 207.