ТОРКРЕ́Т, у, ч., спец.

1. Пневматичний апарат для подавання цементного розчину на якусь поверхню сильним струменем стисненого повітря.

2. Шар цементного розчину, нанесений на якусь поверхню за допомогою такого апарата. Зовнішню і внутрішню поверхню оголовка [водоприймальної башти] з бутової й особливо з цегляної кладки необхідно захищати цементною штукатуркою або торкретом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 206.