ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.

1. Всеперемагаючий, переможний. XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Ком. Укр., 5, 1960, 34).

2. Який виражає радість. За хвилину чути його торжествуючий вигук: — А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (Кол., Терен.., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 204.