ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий. Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Стельмах, І, 1962, 430).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 204.