ТОРЖЕСТВО́, а́, с.

1. книжн. Свято на відзначення якоїсь видатної події, ювілейної дати. Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смолич, Мир.., 1958, 39); В Москві — торжество всенародне сьогодні: Розбили фашистів, женем з-під Москви! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 81); Шевченківські ювілейні торжества перетворились на могутню демонстрацію дружби й інтернаціонального єднання народів різних країн світу (Літ. Укр., 26.III 1965, 3).

2. уроч. Повний успіх, перемога в чому-небудь. Чулася якась напружена робота в організмі всесвіту, якась боротьба і якесь нове торжество нової правди (Хотк., II, 1966, 21); В 1911 році Леся Українка створює драму-феєрію «Лісова пісня», пройняту оптимізмом, вірою в торжество прекрасного у житті людей (Іст. укр. літ., І, 1954, 669); Кожна радянська людина своєю працею наближає торжество комунізму (Колг. Укр., 9, 1961, 3); // Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь. Кожну нову вправу він виконував так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Ткач, Арена, 1960, 174).

3. Почуття радості з приводу успіху, удачі в чому-небудь. Марусякові почало здаватися, що таки дійсно там Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Хотк., II, 1966, 248); Було щось незвичайне, майже фантастичне в цьому видовищі поверженого Берліна, з якого виривалися на світло денне різномовні товпища його рабів. Вони з торжеством топтали руїни своєї тюрми, рвалися з душних цегляних нір на простір (Жур., Вечір.., 1958, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 203.