Про УКРЛІТ.ORG

торжество

ТОРЖЕСТВО́, а́, с.

1. книжн. Свято на відзначення якоїсь видатної події, ювілейної дати. Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смолич, Мир.., 1958, 39); В Москві — торжество всенародне сьогодні: Розбили фашистів, женем з-під Москви! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 81); Шевченківські ювілейні торжества перетворились на могутню демонстрацію дружби й інтернаціонального єднання народів різних країн світу (Літ. Укр., 26.III 1965, 3).

2. уроч. Повний успіх, перемога в чому-небудь. Чулася якась напружена робота в організмі всесвіту, якась боротьба і якесь нове торжество нової правди (Хотк., II, 1966, 21); В 1911 році Леся Українка створює драму-феєрію «Лісова пісня», пройняту оптимізмом, вірою в торжество прекрасного у житті людей (Іст. укр. літ., І, 1954, 669); Кожна радянська людина своєю працею наближає торжество комунізму (Колг. Укр., 9, 1961, 3); // Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь. Кожну нову вправу він виконував так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Ткач, Арена, 1960, 174).

3. Почуття радості з приводу успіху, удачі в чому-небудь. Марусякові почало здаватися, що таки дійсно там Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Хотк., II, 1966, 248); Було щось незвичайне, майже фантастичне в цьому видовищі поверженого Берліна, з якого виривалися на світло денне різномовні товпища його рабів. Вони з торжеством топтали руїни своєї тюрми, рвалися з душних цегляних нір на простір (Жур., Вечір.., 1958, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 203.

вгору