ТОРГО́ВЕЦЬ, вця і ТОРГІВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Той, хто займається приватною торгівлею як професією; крамар. Звідки так гвалтовно перейнявся Юрчик такою любов’ю до Косова, де на три чверті, а то й більше, було ненависних йому торгівців, бог його святий знає (Хотк., II, 1966, 227); Січкар.. брав у сількомі чи в продагентів законний папірець, що везе продрозверстку.. А потім тихцем збував торгівцям хліб (Стельмах, II, 1962, 36); Конкуренція кооперативної і державної роздрібної торгівлі з приватним торговцем на ярмарках повинна стати могутнім засобом зміцнення змички міста з селом (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 230).

2. перен., зневажл. Лицемірна, безпринципна людина, що торгує своєю честю, совістю, переконаннями, талантом. Не спиться вам, панове в Вашінгтоні, Людською кров’ю й честю торгівці, Що посадили золото на троні, Що й родитесь з отрутою в руці? (Рильський, І, 1956, 390).

3. розм. Те саме, що торгове́льник. — Хай у нашій кооперативній крамниці будуть такі люди, яким можна довіряти. Хоч би Василіу Бертран. Чим не торговець? Грамоту знає — хай працює! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 202.