ТО́ПІКА, и, ж.

1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.

2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 196.