ТОПТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. топта́ти й топта́тися. Ах, та тюремна служба!.. Вічний вид повзання перед властю, сцен брутальної самоволі, топтання людської гідності (Фр., II, 1950, 272).

◊ Топта́ння на [одно́му] мі́сці — відсутність руху, дії, розвитку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 198.

Топтання, ня, с. Топтаніе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 274.

топта́ння — символ запліднювання; пор. у весільних піснях: «Не запирай, батеньку, воріття, Не пускай Івасенька молодця, бо приїде Івасенько з бояринами та й витопче сад-виноград кониками»; та сама символіка у відомій обрядовій пісні: «А ми просо витопчем…»; вираз дорі́женьку топта́ти — ходити до когось, залицятися: «Чи я тобі не казала, кучерявий хлопче, що до мене кращий тебе доріженьку топче»; також символ зневаги, коли пихатий, зарозумілий «топчеться по головах», або застою, відсутності руху вперел, звідки вираз топта́тися на мі́сці.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 600.