ТОПО́ГРАФ, а, ч. Фахівець із топографії (у 1 знач.). В 1943 році експедиція геодезистів і топографів відкрила в горах Тянь-Шаню пік висотою в 7439 метрів (Видатні геогр. відкр., 1955, 23); Федір Прохорович — колишній топограф. Часто вечорами він розповідає про свої колишні пригоди (Трубл., І, 1955, 90); — Тепер я набираю для експедиції топографів, штурманів, гідрологів та геологів — увесь персонал (Тулуб, В степу.., 1964, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 197.