ТОПИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, що опалює приміщення; опалювач.

ТОПИ́ЛЬНИК², а, ч., рідко. Те саме, що плави́льник. Топильники зробили те, що можна назвати тільки подвигом (Рад. Укр., 31.III 1946, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 194.