ТОНКОХВО́СТИЙ, а, е. Який має тонкий хвіст, з тонким хвостом. * Образно. Ховрах тримав йому поза плечима смолоскипа, і мені добре видно було, як над очима гарного вершника сердито звивались тонкохвості чорні гадючки (Мур., Бук. повість, 1959, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 191.